(Traduction en Ukrainien) L’Ukraine, toute l’Ukraine, rien que l’Ukraine pour une paix durable !

Karyna Petrashevych : « Pas de négociations avec un état terroriste ! »

Le décor est simple, 5 femmes présentes sont réunies dans une salle attenante au Château Fortier * à Saint-Saulve, dont 3 mères de famille, et une traductrice, Ukrainienne également. J’entame ma 1ère question « après 8 mois de guerre »… erreur reprise immédiatement par l’assistance « c’est 9 mois ». Oui, ces femmes ne lâcheront pas un pouce à l’envahisseur, le ton est donné par Nathalie Popova( de Kiev), Vera Predybailo (de Kharkiv), Victoria Tiurmenko (de Kiev), Olga Gerasymenko (de Dnipro), et Iryna et Karyna Petrashevych (de Kiev).

Il y a un peu plus de 8 jours, le commun des mortels européen s’est réveillé en découvrant la reprise de Kherson sans combats mortifères, un peu une surprise tant les médias annonçaient un guet-apens russe machiavélique. Toutefois, pour les Ukrainiens, même en Europe de l’Ouest, l’événement était très attendu depuis des mois. « Nous étions juste dans un état d’attente de cette victoire, nous savions qu’elle allait venir inévitablement, depuis très longtemps. Nous sommes toutes (et tous) très connectées, voire très informées de l’avancée militaire et des problèmes pour les civils. De plus, nous avons toutes un membre de notre famille sur un front militaire en Ukraine », ajoute Iryna Petrashevych. Presque ironiquement, Olga Gerasymenko lâche « je pensais que la prise de Kherson serait plus rapide ». Ces femmes ukrainiennes s’accordent sur cette non surprise sur le front de Kerhson, à la différence des combats sur Kharkiv, mais se réjouissent par l’absence de combats, ô combien redoutés, dans les rues de cette capitale du sud du pays.

Nathalia Popova, originaire de Kiev dont l’oncle travaillait sur Kherson souligne que « cette ville était très importante pour l’agriculture dans le Sud, une ville avec également une culture très présente. J’allais régulièrement sur Kherson pour mon travail, c’est réellement la grande ville reprise par les forces ukrainiennes ».

Ces premiers propos soulignent la dimension d’une guerre 3.0 avec un rare talent de communication du Président Volodymyr Zelensky. La guerre de l’information est déjà gagnée par les forces ukrainiennes, grâce notamment à l’aide des satellites occidentaux fondamentaux pour l’issue de cette guerre. D’ailleurs, Karina, la traductrice, mentionne « qu’avec les dons de la nation, ON a acheté notre propre satellite ». En terme sémantique, toutes les traductions de cette étudiante en Droit, depuis 5 ans en France, commençaient par un « On » comme un symbole d’une unité indivisible.

« Récupérer toute l’Ukraine y compris la Crimée », Victoria Tivrmenko

Bien sûr, les combats sur le front militaire sont associés à des bombardements, par les forces russes, sur les villes ukrainiennes. « Nous connaissons toutes les difficultés des populations en Ukraine. Sur Kherson, c’est très dur sans eau, sans électricité. C’est l’angoisse pour beaucoup d’Ukrainiennes et d’Ukrainiens », expliquent-elles.

L’arrivée de l’hiver n’arrange rien et va augmenter les difficultés pour toutes ces populations. Néanmoins, cette conscience concrète du quotidien en Ukraine « ne réduit pas une seconde la volonté des Ukrainiens de reconquérir tout leur territoire. Nous savons que c’est le prix à payer pour une victoire finale. Le peuple est prêt à attendre quoi qu’il en coûte », soulignent-elles.

Victoria Tivrmenko résume cet état d’esprit collectif : « Nous voulons récupérer toute l’Ukraine y compris la Crimée, pas de négociations sur aucune parcelle de notre pays ! ».

Ce temps de guerre n’a plus rien à voir avec l’opposition entre la Russie et l’Ukraine en 2014. D’ailleurs, Karina Petrashevych, en accord avec les autres personnes présentes, qualifie les accords de Minsk « comme une congélation du conflit, seulement un cessez le feu. Toutefois, en 2014 on croyait à une négociation. Aujourd’hui, nous ne sommes plus à ce stade dans cette guerre. Il ne peut y avoir de négociations avec un état terroriste, aucune concession de territoire n’est possible ». Ce sentiment partagé par toute l’assistance relègue très loin la petite musique occidentale sur une négociation prochaine, les ligues rouges à ne pas dépasser pour éviter de pousser dans les cordes Vladimir Poutine. Clairement, la seule voie de paix est la reconquête intégrale de leur pays dans les frontières de 1991…, et rien d’autre n’est envisageable !

Chaque habitant d’un pays occidental doit comprendre cet état d’esprit, même en France, un pays traversé par une occupation traumatisante par l’armée allemande et deux guerres mondiales sur son sol. En résumé, toute idée d’un accord contre la volonté commune du peuple ukrainien ne peut aboutir qu’à une suspension de la guerre en pointillé, sauf à vouloir fabriquer sciemment le ferment d’une prochaine guerre. Clairement, c’est le K.O ou rien contre l’homme fort du Kremlin

« Mieux vaut un bon compromis qu’un mauvais procès », cette citation française bien connue est presque gênante en l’espèce… !

« L’Ukraine, un rempart contre la Russie », Olga Gerasymenko

L’autre point tangible dans cette expression libre est cette conviction inébranlable du rôle de leur pays. « L’Ukraine est un rempart contre la Russie. Il faut que les tous les occidentaux réalisent que cette guerre concerne également leurs pays, en fait toute la communauté mondiale. On comprend très bien tous les problèmes en Europe, les répercussions sur les prix, etc., mais cette menace nucléaire de Poutine est celle d’un pays terroriste », expliquent-elles.

C’est pourquoi, le peuple est « extrêmement reconnaissant. Sur le plan humanitaire, c’est parfait ! Pour autant, on voudrait plus en terme d’armements, de soutien militaire, notamment un contrôle de l’espace aérien… Heureusement, on est plus stratège, les Russes misent sur la masse de soldats », ajoutent-elles.

Difficile de reprocher cette vision manichéenne après neuf mois de guerre tant cette population est sous tension, accepte son sort grâce à une certitude, coulant dans les veines de chaque Ukrainien, sur l’issue positive de cette guerre. « La paix en 2023, on y croit beaucoup ! », insistent les interlocutrices.

« Nous sommes privilégiées », Vera Predybailo

Evidemment, cette communauté présente sur la ville de Saint-Saulve, sauf Olga sur Valenciennes, est totalement consciente de leur situation. « Nous sommes privilégiées. Dès le 1er jour, la réception fut excellente par les familles d’accueil, par les agents de la commune de Saint-Saulve. Il n’y a jamais un refus, ni un épuisement de cet accueil », commente Vera Predybailo. « Nos journées sont animées », ajoute Nathalia Popova.

« Nous n’étions pas familiers de ces procédures. On s’est adapté et aujourd’hui, nous maîtrisons les différents dossiers administratifs. Je ne sais pas si les événements sont liés, mais nous avons observé à Saint-Saulve, comme dans d’autres communes, beaucoup plus de monde aux cérémonies du 11 novembre », conclut François Ducatillon, adjoint à la ville de Saint-Saulve.

Cet échange remet un peu nos idées au milieu du village monde, celui de la lutte d’un peuple envahi, d’un territoire occupé, des faits tangibles qu’une population veut effacer de l’histoire pour une paix durable demain. Nous ne pouvons pas collectivement omettre cette volonté même sur l’autel de notre inconfort sur le pouvoir d’achat dans tous les domaines. Certains le pensent, d’autres soutiennent inconditionnellement ce pays, mais il est aujourd’hui évident que la décision de cette fin de confit armé sera prise exclusivement par les belligérants. Qu’on arrête de se bercer d’illusion sur une quelconque négociation avec des concessions comme si l’Ukraine était une terre à partager aux vents mauvais.

(La traduction de cet article sera disponible très prochainement)

Daniel Carlier

* Remerciement à Yves Dusart et François Ducatillon pour la faisabilité de ce reportage

Traduction de cet article par Karyna Petrashevych :

Після гучного відвоювання Херсона, відлуння якого пролунало по всьому світу, va-infos відправились на зустріч з українськими жінками, які з початку війни опинилися у Франції, зокрема, у місті Сан-Сольв. Шість сильних промов, без поступок, з вражаючою рішучістю і повні вдячності за прийом Заходу. Попри все, цей бажаний мир у країні ні на секунду не змінює прагнення повернути кожен квадратний сантиметр української території.

Карина Петрашевич: « Ніяких переговорів з державою терористом! »

Cитуація така : 5 жінок зібралися в залі, що примикає до замку Фортьє* в Сан-Сольв, серед них 3 матері та перекладач, також українка. Я починаю своє перше запитання « після 8 місяців війни » … помилку, яку одразу ж скорегували : « вже 9 місяців ». Авжеж, ці жінки не поступляться окупанту ні на сантиметр, тон цієї розмови який задають Наталія Попова (з Києва), Віра Предибайло (з Харкова), Вікторія Тюрменко (з Києва), Ольга Герасименко (з Дніпра), а також Ірина та Карина Петрашевич (з Києва).

Трохи більше восьми днів тому пересічний європеєць прокинувся дізнавшись, що Херсон був повернутий Україною без смертельного бою, що стало певною несподіванкою, оскільки ЗМІ пророкували макіавеллівську російську засідку. Втім, для українців, навіть у Західній Європі, ця подія очікувалась вже місяці. « Ми просто були в стані очікування цієї перемоги, ми знали дуже давно, що вона неминуче прийде », зазначили жінки. « Ми всі багато тримаємось на зв’зку, і навіть дуже поінформовані про військове просування і проблеми для цивільного населення. Більше того, у кожного з нас хтось із рідних воює на фронті в Україні », додає Ірина Петрашевич. Майже з іронією Ольга Герасименко каже: « Я думала, що захоплення Херсона буде швидшим ». Ці українки погоджуються, що події на херсонському фронті не стали несподіванкою, на відміну від боїв у харковському направлени, але вони задоволені тим, що на вулицях цієї південної столиці не було бойових дій, які тим не менш очікувались.

Наталія Попова з Києва, чий дядько працював у Херсоні, підкреслює, що « це місто було дуже важливим для сільського господарства на Півдні, місто з дуже справжньою культурою. Я регулярно їздила до Херсона по роботі, це дійсно велике місто яке було повернуто під контроль українськими силами ».

Ці перші слова підкреслюють новий вимір війни 3.0 з рідкісним талантом комунікації Президента Володимира Зеленського. Інформаційна війна вже виграна українськими силами, в тому числі завдяки допомозі західних партнерів, які мають фундаментальне значення в результаті цієї війни. Більше того, перекладач Карина згадує, що « завдяки донатам нації, МИ купили власний супутник ». У змістовому плані всі переклади цієї студентки-юриста, яка вже п’ятий рік перебуває у Франції, починалися з « ми » як символу неподільної єдності.

« Повернення всієї України, включно з Кримом », Вікторія Тюрменко

Безумовно, бойові дії на фронті пов’язані з бомбардуванням українських міст російськими військами. « Ми знаємо всі труднощі людей в Україні. У Херсоні дуже важко без води та електрики. Це біль для багатьох українців », пояснюють вони.

Прихід зими ускладнює ситуацію і збільшить труднощі для всіх цих людей. Проте, усвідомлення  цього повсякденного життя в Україні « ні на секунду не зменшує волю українців повернути собі всю свою територію. Ми знаємо, що це ціна, яку доводиться платити за остаточну перемогу. Люди готові чекати, чого б це не коштувало », підкреслюють вони.

Вікторія Тюрменко підсумовує цей колективний настрій: « Ми хочемо повернути всю Україну, включно з Кримом, жодних переговорів про жодну частину нашої країни! »

Цей час війни не має нічого спільного з протистоянням між Росією та Україною у 2014 році. Більше того, Карина Петрашевич, погоджуючись з іншими присутніми, характеризує Мінські домовленості « як заморожування конфлікту, лише припинення вогню. Однак у 2014 році ми вірили в можливість переговорів. Сьогодні ми вже не на тому етапі в цій війні. Ніяких переговорів з терористичною державою не може бути, ніяка поступка території неможлива ». Це відчуття, яке поділяє вся аудиторія, відкидає далеко на задній план західну пісеньку про майбутні переговори, про червоні лінії, які не можна перетинати, аби не завадити Володимиру Путіну. Очевидно, що єдиний шлях до миру – це повне відвоювання їх країни в кордонах 1991 року…, і нічого іншого не може бути!

Цей стан душі повинен розуміти кожен житель західної країни, навіть у Франції, країні, яка пережила травматичну окупацію німецькою армією і дві світові війни на своїй землі. Якщо змістовно, будь-яка ідея угоди всупереч спільній волі українського народу може призвести лише до пунктирного призупинення війни, якщо тільки не хочеться свідомо створювати фундамент для наступної війни. Очевидно, що проти нечистої сили в Кремлі є тільки два варіанти – нокаут і нічого іншого.

« Краще хороший компроміс, ніж поганий суд » – ця відома французька цитата в даному випадку майже незручна…!

« Україна – оплот проти Росії », Ольга Герасименко

Іншим відчутним моментом у цьому вільному самовираженні є непохитне переконання у ролі своєї країни. « Україна є оплотом проти Росії. Всі західні люди повинні усвідомити, що ця війна стосується і їхніх країн, фактично всього світового співтовариства. Ми дуже добре розуміємо всі проблеми в Європі, наслідки щодо цін і т.д., але ця ядерна загроза з боку Путіна – це загроза терористичної країни », пояснюють вони.

Саме тому народ « надзвичайно вдячний. З гуманітарної точки зору – ідеально! Однак ми хотіли б більшого в плані озброєння, військової підтримки, включаючи контроль повітряного простору … На щастя, ми більш стратегічні, росіяни ж роблять ставку на кількість своїх солдатів », додають вони.

Важко дорікнути цьому маніхейському баченню після дев’яти місяців війни, оскільки це населення, яке знаходиться під таким напруженням, приймає тим не менш свою долю завдяки впевненості, яка тече в жилах кожного українця, що ця війна закінчиться позитивно. « Ми віримо в мир у 2023 році », наполягають опитані жінки.

« Нам пощастило », Віра Предибайло

Очевидно, що ця громада, присутня в містечку Сан-Сольв, за винятком Ольги з Валансьєна, повністю усвідомлює своє становище. « Нам пощастило. З першого дня перебування, прийом був чудовим як з боку приймаючих родин, так і з боку представників міста Сан-Сольв. Жодного разу не було ні відмови, ні вичерпання цього прийому », коментує Віра Предибайло. « Наші дні насичені », додає Наталія Попова.

« Ми не були знайомі зї всіма процедурами. Ми адаптувалися і зараз освоюємо різні адміністративні дос’є. Я не знаю, чи пов’язані ці події між собою, але ми спостерігаємо в Сан-Сольві, як і в інших громадах, набагато більше людей на церемоніях 11-го листопада (закінчення Першої Світової війни) », – підсумовує Франсуа Дюкатійон, заступник мера Сан-Сольва.

Ця розмова повертає наші ідеї в центр світу, в центр боротьби загарбаного народу, окупованої території, реальних фактів, які населення хоче стерти з історії заради тривалого миру завтрашнього дня. Ми не можемо колективно опустити руки через наш дискомфорт пов’язаний з спроможністю споживати яка торкнулась нас в усіх сферах. Хтось може так тільки думати, хтось беззастережно  та відкрито підтримує цю країну, але вже зараз очевидно, що рішення про завершення збройного конфлікту буде прийматися виключно воюючими сторонами. Давайте припинимо обманювати себе якимись переговорами з поступками, ніби Україна – це земля, яку треба ділити в погані часи.

Даніель Карльє

* Висловлюємо подяку Іву Дюсару та Франсуа Дюкатійону за сприяння у підготовці цього інтерв’ю